розірвання шлюбу

У німецькому шлюборозлучному праві діє так званий принцип розірвання шлюбу в разі остаточного його розпаду. Суддя з сімейних справ переконується в тому, що шлюб розпався. Це має місце тоді, коли подружжя більше не живе спільним життям, і не очікується, що подружжя поновить його.

Доказ розпаду шлюбу пов’язаний із різними жорсткими передумовами, залежно від того, скільки часу подружжя мешкає окремо, і чи другий член подружжя згоден на розлучення або чи подає він власну заяву про розірвання шлюбу.

Суддя з сімейних справ в рамках шлюборозлучного процесу не перевіряє, який із членів подружжя своєю поведінкою більше вплинув на те, що шлюб розпався.

Якщо Ви мешкаєте окремо від Вашого партнера, скажімо, протягом року, Ви можете подати заяву на розірвання шлюбу через адвоката.

В окремому випадку суддя з сімейних справ в разі обопільної згоди на розірвання шлюбу додатково вимагає, аби Ви з Вашим чоловіком/дружиною погодилися щодо аліментів, квартири, домашнього майна і, в разі наявності спільних дітей, про врегулювання батьківської опіки, про обходження і утримання дітей.

Якщо Ваш чоловік/дружина не готовий чи не готова та не погоджується на розлучення, слід докладно представити обставини, з яких випливає, що шлюб розпався (наприклад, тривала відсутність контактів, тривале проживання з новим партнером).

Після трирічного окремого проживання суддя з сімейних справ без додаткового дослідження виходить із того, що шлюб розпався, і ухвалює рішення про розлучення.

В разі побутового насильства суд може відмовитися від обов’язкового терміну окремого проживання як передумови розірвання шлюбу у так званих тяжких випадках, і шлюб розривається одразу, якщо жертва не здатна зберігати шлюб.

Представлення через адвоката обов’язкове лише для сторони, яка подає заяву. Друга сторона може не бути представлена адвокатом у шлюборозлучному процесі, якщо вона не заперечує проти вимоги розірвання шлюбу і не хоче подавати власної заяви. Проте адвокат має проконсультувати її з приводу її прав.